Фундаментальне право на безпечну роботу

“… Звісно, багато проникливих людей знають про ці проблеми й щиро працюють над їхнім розв’язанням у межах своїх галузей знань. Політики, державні службовці, юристи, освітяни, екологи, активісти тощо – люди з усіх боків уже долучені до цих зусиль. Поки що це дуже добре, але річ у тім, що ми ніколи не розв'яжемо наші проблеми, просто запроваджуючи нові закони та правила. Зрештою джерело наших проблем лежить на рівні окремої людини. Якщо людям бракує моральних цінностей і чесності, жодна система законів і правил не буде достатньою. Допоки люди віддають перевагу матеріальним цінностям, зберігатимуться несправедливість, корупція, нерівність, нетерпимість і жадібність – усі зовнішні прояви нехтування внутрішніми цінностями.”

Тенцзін Ґ'яцо, Далай-ла́ма XIV (чинний)

“Beyond Religion: Ethics for a Whole World”

10 червня 2022 року делегації 187 країн-членів Міжнародної організації праці (International Labour Organization, ILO) зібралися на 110-ту сесію Міжнародної конференції праці з важливою метою.

По-перше, вони ухвалили поправку до Рамкової програми ILO про основоположні принципи та права у сфері праці, додавши до неї п'яту категорію – право на безпечне і здорове робоче середовище. Це найостанніша з багатьох міжнародних ініціатив, спрямованих на формування зобов'язань серед національних урядів та організацій роботодавців щодо захисту та зміцнення здоров'я працівників.

По-друге, вони позначили Конвенцію 1981 року про безпеку та гігієну праці (№ 155) та Конвенцію 2006 року про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці (№ 187), як фундаментальні конвенції.

(International Labour Organization, 2022)

Чому це важливо?

Усі члени ILO, навіть якщо вони не ратифікували ці дві конвенції, тепер зобов'язані дотримуватися, просувати та реалізовувати, сумлінно і відповідно до Статуту ILO, принципи, що стосуються основного права на безпечні та здорові умови праці.

Бюро підтримуватиме членів ILO в поступовому дотриманні та реалізації превентивних принципів, що містяться в Конвенціях № 155 і 187, сприяючи розробці та реалізації національної політики, програм і систем у сфері безпеки та здоров'я праці (Occupational Safety and Health, OSH) і формуванню національної превентивної культури безпеки та здоров'я.

Нижче наведено кілька важливих уривків з обох конвенцій.

Конвенція про безпеку і здоров'я на роботі, 1981 (№ 155)

Здоров'я, а не гігієна

Чому далі в тексті occupational safety and health перекладається як безпека і здоров'я, а не гігієна праці? Тому що в Конвенції це два різні поняття.

Частина I, Сфера застосування та визначення. Стаття 3

(e) the term health, in relation to work, indicates not merely the absence of disease or infirmity; it also includes the physical and mental elements affecting health which are directly related to safety and hygiene at work.

Тобто термін «здоров'я» стосовно роботи означає не просто відсутність хвороби або недуги; він також охоплює фізичні та психічні елементи, що впливають на здоров'я, які безпосередньо пов'язані з безпекою та гігієною на робочому місці.

А гігієна – це сукупність дій, спрямованих на збереження здоров'я. Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (World Health Organization, WHO), «гігієна – це умови та практика, які допомагають зберегти здоров'я та запобігти поширенню хвороб».

Національна політика

Частина II, Принципи національної політики. Стаття 4

• Кожен член Організації у світлі національних умов і практики та в консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і трудящих розробляє, здійснює і періодично переглядає послідовну національну політику у сфері безпеки праці, здоров'я праці та виробничого середовища.
• Метою політики має бути запобігання нещасним випадкам і шкоді здоров'ю, що виникають у результаті, пов'язані з, або відбуваються в процесі роботи, шляхом зведення до мінімуму, наскільки це практично можливо, причин небезпек, властивих робочому середовищу.

Стаття 5

Політика, згадана в статті 4 цієї Конвенції, повинна враховувати наступні основні сфери діяльності тією мірою, якою вони впливають на безпеку і здоров'я праці та робоче середовище:

(a) проєктування, випробування, вибір, заміна, установка, розташування, використання та обслуговування матеріальних елементів праці (робочі місця, робоче середовище, інструменти, машини та устаткування, хімічні, фізичні та біологічні речовини й агенти, робочі процеси);

(b) взаємовідносини між матеріальними елементами праці та особами, які виконують роботу або контролюють її, а також пристосування машин, обладнання, робочого часу, організації праці та робочих процесів до фізичних і розумових здібностей працівників.

І, нарешті, стаття 16

• Роботодавці зобов'язані забезпечити, наскільки це доцільно і практично здійсненно*, щоб робочі місця, машини, обладнання і процеси, що перебувають під їхнім контролем, були безпечними й не становили ризику для здоров'я.
• Роботодавці повинні забезпечувати, щоб, наскільки це практично здійсненно*, хімічні, фізичні та біологічні речовини й агенти, які перебувають під їхнім контролем, не становили ризику для здоров'я за умови вжиття відповідних заходів захисту.
• Роботодавці повинні забезпечувати, за необхідності, належний захисний одяг і захисне обладнання для запобігання, наскільки це доцільно і практично здійсненно*, ризику нещасних випадків або несприятливого впливу на здоров'я.

*so far as is reasonably practicable

Україна підписала Конвенцію №155 (1981) 4 січня 2012 року.

Конвенція про основи, що сприяють безпеці та здоров'ю на роботі, 2006 (№ 187)

Національна превентивна культура безпеки

Частина I, Визначення. Стаття 1

(d) термін «національна превентивна культура безпеки та здоров'я» означає культуру, в якій право на безпечне та здорове робоче середовище поважається на всіх рівнях, де уряд, роботодавці та працівники активно беруть участь у забезпеченні безпечного та здорового робочого середовища через систему певних прав, відповідальності та обов'язків, і де принципу запобігання надається найвищий пріоритет.

Цей документ Україна ще не ратифікувала.